| Селище міського типу Велика Березовиця | |
|---|---|
 |
Вели́ка Березови́ця — селище міського типу в Україні, Тернопільській області, Тернопільському районі.Південне передмістя Тернополя (5 км від центру міста). Розташоване в центрі району на лівому і (частково) правому березі річки Серету. Через селище проходять важливі транспортні артерії — залізничналінія Тернопіль-Чортків і автошлях Тернопіль-Чернівці. Центр селищної ради, якій підпорядковане селоКип'ячка.
Населення
Населення у Великій Березовиці зростає з одними із найшвидших темпів у області. Станом на 1973 рік тут проживало 3 358 мешканців, 6,7 тис. осіб (2003), станом на 2011 рік населення становить 7 249 осіб.
Історія
У селищі виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту, ранньозалізного віку, черняхівської культури. Перші письмові згадки зафіксовані в архівних документах датуються 1458 та 1474 р. Першими власниками був рід Бучацьких, згодом село переходило у володіння Баворовських, Каковських, Дульських, Коритовських, Яніцких, Ґужковських. У 1770 р. половину мешканців села винищила епідемія холери. Станом на 1776 р. у селі нараховувалось 148 будинків, а 1866 р. — 253 будинки. Наприкінці XVIII ст. вже мала означення «Велика». У 1831 р. до села знову навідалась епідемія холери, яка забрала чимало життів. З 1848 р. діє початкова школа. У 1880 році селі налічувалось 1489 мешканців, з них 1386 українці, 79 поляків і 24 євреї[2]. У 1891 р. четверту частину села знищив буревій, загинуло багато людей і тварин. Тоді ж зафіксовано наявність 6 корчем і 1 фільварка. На початку 1897 р. відкрито залізничну колію наХодорів зі станцією Березовиця-Острів, яку у 1928-30 рр., польська влада дещо розбудувала і розширила. Згідно з переписом кінця 1900 р. село мало 2347 гектарів землі, та 97 га лісу, нараховувалося 303 будинки, 1761 мешканець, з яких 850 чоловіків та 911 жінок; 58 євреїв. Село поділено на два фільварки. У лавахСічових Стрільців, згідно з розповідями односельчан, служило близько 20 чоловіків та стільки ж в УГА.Перша світова війна принесла селу багато біди і розрух. Так у 1914 р. в селі відбувся бій, що тривав 5 годин, від обстрілу російської артилерії загорілася церква Вознесіння, а опісля солдати спалили 85 господарств, воєнні втрати села становили близько 250 осіб. У червні 1919 р. з південного боку села відбувся бій частин УГА з польською армією, у ході якого мав місце значний артилерійський обстріл. У другій половині 1920-х рр. активізується діяльність націоналістичного руху ОУН. Згідно з офіційним переписом 1921 р. у селі нараховувалось 1547 мешканців, з них 727 чоловіків і 810 жінок; мешканці мали 388 житлових будинків, територія громади становила 2,347 км². Діяли кооперативи «Селянська Спілка», «Надія», аматорський театральний гурток, товариства: «Просвіта», «Січ», «ім. Михайла Качковського», «Пожежна охорона», «Каменярі», «Сокіл», «Луг», «Рідна Школа», «Сільський Господар», співацько-музичне тов. «Трембіта», «Союз Українок». Польські товариства: «Школи Людовей» (Народної Школи), «Кулко Рольніче» (Рільничий Гурток), «Звйонзек Стшелєц» (тов. «Стрілець»), «Коло Сільських Господинь». У 1934 р. польська влада провела адміністративну реформу[3]. внаслідок якої до збірної ґміни Велика Березовиця належали громади: Велика Березовиця, Буцнів, Серединки, Острів та Петриків. Станом на 1936 р. у селі нараховувалось 385 будинків, з яких 300 українських, 82 польських і 3 єврейські. У період з 1936 по 1938 рр. з ініціативи тов. «Просвіта» та зусиллями усієї громади села зводився Народний Дім (будинок культури). Тоді ж коштом польської влади і приватних інвесторів засновано і зведено цукровий завод «Поділля». У період ІІ світової війни у збройних формуваннях «Нахтігаль», «Роланд» тадивізії «Галичина» служило близько 35 осіб, а в УПА близько 22 особи. Упродовж 1939-49 рр. радянською владою з села вивезено близько 20 родин, репресовано понад 20 осіб. На фронті воювало близько 70 жителів села, 27 з них загинуло, 23 нагороджено орденами та медалями. У 1939-41 та з 1945 р. діяв колгосп, спочатку як ім. М. Хрущова, а пізніше перейменований у «Поділля». Електрифікацію проведено у 1949, радіо і газ на початку 1950-х рр. У 1958 р. північну частину території селища приєднано до м. Тернопіль. Протягом 1965-66 рр. в центрі села проведено роботи по зміні русла ріки Серет та зведено бетонний міст. У 1968 р. налічувалось 750 дворів та 2713 мешканців. Найбільш розбудовується у період 1950-70-і рр. та 2005-10 рр. Починаючи з 1989 р. діють осередки «Народного Руху» і «Союзу Українок», функціонує селищний хор, якому у 1993 р. присвоєно звання «Аматорського Народного Хору». Діють підприємства: ВАТ Комбінат Будіндустрія (збірний залізобетон), ВАТ Тернопільвтормет (переробка металобрухту), ТОВ «Тотус» (пінополіуретан, пружинні блоки), та інші.
Релігія
В селищі знаходяться чотири культові споруди, три з яких (храми) — діючі:
- церква Вознесіння Господнього УГКЦ, будівництво якого тривало у 1859-61 рр., у квітні 1861 освячено. Після обстрілу і пожежі, під час першої світової війни в 1914, був зруйнований на 80%, відбудовувався у період 1921-26 рр. У свій час його відвідали митрополити: Йосиф (Сембратович), Андрей (Шептицький), та єпископ, блаженний Никита (Будка).
- церква Святого Володимира УГКЦ зводився у період 1993-98 рр.
- каплиця Святого Володимира римо-католицької громади, будівництво якої розпочато і завершено у1899 р. Перед нею, у 1933 р., зведено кам'яну дзвіницю. У 1945-70 рр. використовувалась під складміндобрив, згодом передано скульптору Миколі Невеселому під майстерню.
- церква Святих Бориса і Гліба УГКЦ (по вул. Енергетична) зведено у період 2009–2011 рр., повністю ще не завершено.
Діють Тернопільська вища духовна семінарія імені Патріарха Йосипа Сліпого та Українська Лютеранська Богословська Семінарія Святої Софії.
Церкви:
Транспортне сполучення
А саме маршрутні таксі номер: 5,8,18,31 та тролейбус № 3 (курсує в будні дні за маршрутом «Ринок-Газопровід»)
Пам'ятники
Споруджено пам'ятники:
- полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1989) і
- Тарасу Шевченку (1993, скульптор обох — Микола Невеселий),
- насипана символічна могила полеглим за волю України (1990).
Соціальна сфера
В селищі знаходиться Тернопільська вища духовна семінарія імені Патріарха Йосипа Сліпого[4], діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, початкова школа, (дошкільний заклад) «Кобзарик», будинок культури, бібліотека, Фельдшерсько-акушерський пункт, два поштові відділення, ветлікарня, 6 магазинів, ресторан «Пролісок», бар Сюрприз.
Діти з села беруть участь у ансамблі «Диво-струни».
Відомі люди
У Великій Березовиці народилися:
- Левко Крупа (1943–2000) — поет, драматург, громадський діяч;
- Пачовський Микола Ярославович — стрілець УСС, хорунжий УГА.
- Микола Тимчак (1956) — поет, художник, скульптор, автор та виконавець пісень, член НСПУ та лауреат багатьох обласних та республіканської премій.
- священик та поет Мендрунь Богдан Романович.
Проживали та вели діяльність:
- о. Йосиф Скоморовський (1815–1891) — священик, суспільно-громадський діяч, укладач рукописного 5-и томного українсько-польського словника;
- Іван Сірант (1887–1942) — вояк УГА, невтомний активний націонал-патріотичний, просвітницький та суспільно-громадський діяч;
- о. Петро Ґерета (1902–1974) — священик, поет і композитор, суспільно-громадський діяч, батько Ігоря Ґерети;
- Ігор Ґерета (1938–2002) — археолог, мистецтвознавець, культоролог, громадсько-політичний діяч, член НСХУ та почесний член НСКУ, син П. Ґерети.
Перебував державно-політичний діяч, перший Президент України Леонід Кравчук.
- Олена Підгрушна - українська біатлоністка, майстер спорту міжнародного класу, чемпіонка світу.
